Біль, який неможливо висловити словами… Наш Женя…

Кажуть, що на війні гинуть найкращі. Для України він — Герой, воїн, мужній захисник, який віддав життя за наше мирне завтра. Але для нашого ліцею він назавжди залишиться тією самою дитиною, – нашим добрим, теплим, світлим і неймовірно щирим хлопчиком.

Ми пам’ятаємо його життєрадісним, із тими особливими іскорками в очах, які вміли зігрівати кожного навколо. Женю не просто поважали — його щиро любили всі: і вчителі, і однокласники. Любили, наче рідного сина.

Сьогодні вся наша шкільна родина плаче… Оплакуємо нашого Женю, нашу гордість і наш невимовний біль. Неможливо змиритися з тим, що такі великі серця перестають битися так рано.

Висловлюємо найглибші співчуття рідним. Жодні слова не знайдуть розради для тяжкого горя, але знайте — пам’ять про Євгенія житиме вічно в стінах нашого закладу.

Спочивай з миром, наш дорогий Женечко… Лети, наш янголе! Ти назавжди в наших серцях і в наших молитвах!